Попередити спортивні травми у дітей - Формула руху
     

Попередити спортивні травми у дітей

Попередити спортивні травми у дітей

Участь у спорті та регулярні фізичні навантаження забезпечує безліч переваг для дітей і підлітків. Однак, заняття спортом не проходять без певної долі ризику. На даний час діти починають спеціалізуватися у певному виді спорту досить рано. Ранній вибір одного виду спорту та виключна спеціалізація у ньому пов’язується з більшим ризиком виникнення ушкоджень пов’язаних зі спортом.

Найкращий спосіб боротьби зі спортивними травмами – це запобігти їхньому виникненню. Профілактика спортивних травм має стати ще однією частиною гри за правилами спорту. Знаючи правила гри і використовуючи потрібне обладнання, можна запобігти значному відсотку травмувань, зменшити їх складність та сприяти швидшому відновленню.

На жаль, часто діти та підлітки дізнаються про травми найскладнішим шляхом – отримуючи їх. Розуміння як попередити, реагувати або відновлюватися після травм – це та інформація, яку краще здобувати не на власних помилках.


Види спортивних травм

До найпоширеніших причин, через які підлітки отримують травми належать:

  • відсутність тренувань або не систематичні тренування,
  • занадто часті тренування,
  • не адекватне збільшення обсягів фізичних навантажень,
  • не відповідне спортивне взуття,
  • використання не відповідного спортивного інвентарю,
  • відсутність потрібного обладнання для безпеки,
  • швидке зростання в період статевого дозрівання.

Є два види спортивних ушкоджень:

  1. Гострі травматичні ушкодження це переломи кісток, розтяг м’язів, сухожилків чи зв’язок, забої, струс мозку, рани. Як правило, вони трапляються після удару або зіткнень.
  2. Травми від надмірного використання включає такі ушкодження, як стресові переломи і тендиніт (запалення сухожилку). Ці травми також називаються хронічними травмами, тому що вони розвиваються з часом, від часто повторюваних навантажень, які, як правило і є основною причиною їх виникнення. Такі ушкодження можуть бути настільки ж травматичними, як гострі травми, навіть якщо вони спочатку не здаються серйозними. Якщо їх не лікувати, стан зазвичай погіршується.

 

Поради для дітей та їх батьків як уникнути травмування у спорті

1.Слухати біль, говорити про біль. Якщо дитина вважає, що отримала травму, вона повинна зупинити свою гру, діяльність чи тренування. Обов’язково дати знати тренеру або батькам, що сталося, на випадок, якщо потрібно звернутися до лікаря.

Тому, батькам слід переконатися, що юний спортсмен розуміє, що він або вона повинні розмовляти з батьками і шукати допомоги, якщо відчувають біль або почувають себе інакше, ніж зазвичай. «У моїй практиці я завжди сприяю участі в безболісних заняттях спортом», – каже д-р Лі. “Але деякі діти є жорсткими і просто проштовхують біль, що може призвести до більш серйозного стану, який можна було б запобігти ранньому втручанню”.

Дослідження показують, що юні спортсмени інколи не достатньо серйозно сприймають біль, як індикатор вже наявного ушкодження або сигнал перетренованості. Наприклад, перед травмою ___ спортсменів сприймають свій біль як природну частину, пов’язану з нормальною спортивною діяльністю і не визнають це як ознаку травми (Philip Von Rosen et al., 2018).

Ознаками, які вказуватимуть, що потрібно звернутися до лікаря є:

  • гострий біль,
  • біль погіршується під час активності,
  • періодичний або постійний набряк,
  • присутня кульгавість або порушення техніки виконання вправ внаслідок наявного больової симптоматики,
  • амплітуда рухів у травмованій частині тіла обмежена,
  • біль триває деякий час і погіршується з часом або триває протягом тижня чи більше після травми.

2. Знайти додаткові інтереси.

Для багатьох дітей і підлітків спорт є їх соціальним життям та частиною їх ідентичності. Для таких дітей травма, яка передбачає тимчасове припинення або зменшення тренувань, пропуск змагань, може мати не тільки фізичні наслідки.  Травми впливають на можливість відвідувати спорт, на продуктивність спортсмена, але також можуть призвести до негативних психологічних реакцій (розчарування, гнів), порушення щоденної діяльності (порушення сну, проблеми з навчанням), а також почуття самотності, самозвинувачення або самокритики. Переважно це стосується елітних спортсменів-підлітків.

Якщо спорт є основною частиною життям вашої дитини, слід подумати про ситуацію, якщо юному спортсмену потрібно буде зробити перерву. Доцільно заохочувати дітей розвивати інші інтереси і, якщо вони отримають травму, слід враховувати емоційне здоров’я дитини як частину їх фізичного одужання.

3. Не допускати перевантаження та забезпечити відпочинок.

Велика частина травм не виникають раптово, а мають передісторію – перевантаження (перетренування). Зокрема, перевантаження є причиною майже половини всіх спортивних травм учнів середньої та вищої школи. Відповідно, за даними Центру контролю за хворобами США (U.S. Centers for Disease Control (CDC)) більше половини спортивних ушкоджень у дітей можна попередити.

Звичайно, складно оцінити який об’єм навантажень є завеликим для дітей, особливо командних ігрових видів спорту. Однак, одним із загальних підходів є врахування віку дитини. Це число повинно бути верхньою межею кількості годин, присвячених одному виду спорту.

Крім того, юні спортсмени повинні обмежити час будь-якого виду спорту до п’яти днів на тиждень і не тренуватися з одного виду спорту цілий рік.

Слід зазначити, що короткий період надмірного тренування не обов’язково є травматичним, якщо після цього є період відновлення.

Перевантаженість є більш характерною для індивідуальних видів спорту, ніж для командних. .

4. Не нехтувати розминкою і заминкою.

Розминка є важливою для профілактики травмувань і повинна стати звичкою для усіх спортсменів перед початком занять чи тренувань.

Основними елементами, що включаються до розминки є розігрів, динамічний та статичний розтяг. Розігрів перед початком діяльності передбачає поступове збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС) з рівня спокою шляхом виконання вправ з низькою інтенсивністю (напр. біг, біг на місці тощо).

Розтягування допомагає знизити напруження м’язів і попередити їх травмування. Статичний розтяг слід проводити протягом 10-12 секунд для кожної груп м’язів.

Заминка допоможе поступово знизити рівень ЧСС. У заминці основну увагу слід приділити статичному розтягу.

5. Доцільно уникати ранньої спеціалізації.

Для юних спортсменів важливо займатися різними видами фізичної активності чи видами спорту, щоб не навантажувати одні й ті ж м’язи і суглоби. Кумулятивний обсяг фізичного навантаження повинен бути у рекомендованих вікових межах.

Рання спеціалізація у спорті визначається як інтенсивна підготовка та участь у змаганнях (більше, ніж 8 місяців на рік) в одному виді спорту із виключенням інших видів спорту (Myer et al., 2015; LaPrade et al., 2016). Високоінтенсивне тренування, пов’язане зі спеціалізацією у одному виді спорту, може призвести до психологічного стресу, надмірного травмування та емоційного вигорання.

У 2016 році заявою Американського ортопедичного товариства спортивної медицини рекомендує уважно стежити за ознаками ушкоджень від перенавантаження, вигорання та перетренованості у юних спортсменів, що проводять інтенсивну підготовку більше 16 годин на тиждень або більше годин на тиждень, ніж їх вік.

6. Визнати травму та отримати допомогу на ранній стадії.

Із різних причин, спортсмени, які мають ушкодження часто не отримують достатньої і адекватної допомоги вчасно. Однією із причин є не надання достатньої уваги наявним ознакам спортсменами, тренерами й батьками.

Якщо батьки чи тренери помічають, що у спортсмена відбувається зміна техніки слід припинити заняття. Якщо проблеми залишаються, батькам слід обстежити дитину перед тим, як повернутися до спортивної діяльності.

7. Повернутися у гру із допомогою фізичного терапевта!

Фізичний терапевт допоможе:

  • попередити травмування,
  • відновитися після інтенсивних тренувань, сезону чи змагань,
  • пришвидшити відновлення після травми,
  • залишатися у добрій фізичній формі в період реабілітації після травми.

При перших ознаках ушкодження від перенавантаження слід проконсультуватися із фізичним терапевтом. Часто програма фізичної терапії допоможе вирішити більшість проблем пов’язаних із перенавантаженням, таких як тендиніти (запалення сухожилків), епіконделіти (“лікоть тенісиста”, “лікоть гольфіста”), остеохондропатії (напр. Осгуд-Шляттера, Шинца), низка больових синдромів, так зв. “коліно бігуна”, “коліно стрибуна” тощо.

Після гострих травм або при складних ушкоджень, порадьтеся із фізичним терапевтом щодо програми відновлення та збереження фізичної форми.

Окрім того, фізичний терапевт зможе провести оцінювання можливості повернення до тренувань, ризику повторного травматизму, підібрати додаткові ортопедичні засоби (напр. супінатори, бандажі на суглоби, спеціалізоване спортивне взуття тощо).

Бажаємо усім тривалих спортивних і особистих успіхів!

Підготували:

Катерина Тимрук-Скоропад, Денис Дмитрів


Використані джерела:

  • https://henryfordlivewell.com/preventing-sports-injuries-student-athlete/
  • https://kidshealth.org/en/teens/sports-injuries.html
  • https://www.hopkinsmedicine.org/health/conditions-and-diseases/sports-injuries/10-tips-for-preventing-sports-injuries-in-kids-and-teens
  • https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/17461391.2018.1440009
  • Myer, G. D., Jayanthi, N., Difiori, J. P., Faigenbaum, A. D., Kiefer, A. W., Logerstedt, D., & Micheli, L. J. (2015). Sport specialization, part I. Sports Health, 7, 437-442. doi:10.1177/1941738115598747.
  • Jayanthi, N., Pinkham, C., Dugas, L., Patrick, B., & Labella, C. (2013). Sports specialization in young athletes: evidence-based recommendations. Sports Health, 5, 251-257. doi:10.1177/1941738112464626
  • LaPrade, R.F., et al., AOSSM Early Sport Specialization Consensus Statement. Orthop J Sports Med, 2016. 4(4): p. 2325967116644241.

Перелік інформації про специфічні для видів спорту травми, поради для попередження їх виникнення та особливості реабілітації:

Теніс

1 Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *