Коксартроз, ендопротезування та фізична терапія - Формула руху
     

Коксартроз, ендопротезування та фізична терапія

Найважливішу для людського організму функцію – рух – забезпечують 600 м’язів, 200 кісток та понад 200 суглобів. На жаль, доволі часто ця ідеально задумана природою система дає збій. Надзвичайно важливо його вчасно помітити і ліквідувати, адже коли позбавити людину руху на один рік, вона втрачає 50% міцності скелету.


Кожного року все більше людей страждають на захворювання кісток і суглобів. Останні дослідження ВООЗ свідчать, що у 2/3 населення планети діагностуються недуги опорно-рухового апарату різного ступеню важкості. Ці патології після захворювань системи кровообігу і злоякісних новоутворень є третьою причиною інвалідності в Україні, що пояснюється високою чутливістю кісток і суглобів до різних негативних впливів.

Кістки людини, як і будь-яка інша жива система, постійно оновлюються. Приблизно до 20-річного віку вони ростуть та збільшуються у масі. Потім настає період стабілізації, а от після 35-40 років людина природно починає втрачати міцність та щільність власних кісток. Саме цей етап є найбільш небезпечним щодо ризику розвитку різних недуг опорно-рухового апарату.

Суглоби в людському організмі переносять велике фізичне навантаження, тому потребують своєчасного забезпечення енергетичними і пластичними компонентами. Порушення цього процесу відображається на структурі та функціях суглобів. Окрім того, зміни структури і функцій суглобів тягнуть за собою трансформації в інших системах живого організму. Ось чому таке велике значення має вчасна і правильна діагностика захворювань опорно-рухового апарату, адекватне сучасне лікування і, звісно, профілактика цих недуг.

Коксартроз

Дегенеративно-дистрофічні захворювання великих суглобів – актуальна сучасна проблема. Патологія кульшового суглоба є найбільш частою причиною тимчасової втрати працездатності, а інвалідність, за даними різних авторів, становить до 37,6 % від загальної кількості інвалідизації внаслідок ураженнями опорно-рухової системи.

Коксартроз належить до дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів. Коксартроз – це дистрофічний процес, який поєднує локальну прогресивну втрату гіалінового суглобового хряща з супутніми змінами в субхондральній кістці, розвиток крайових розростань (остеофітів) та потовщення крайової кісткової пластинки (субхондральний склероз). Уражаються також структури м’яких тканин у суглобі і навколо нього, зокрема синовіальна оболонка, де можуть спостерігатися помірні запальні інфільтрати, а також м’язи та зв’язки. Коксартроз належить до багатофакторних захворювань суглобів.

Чинники ризику виникнення коксартрозу:

  • попередня травма кульшового суглоба (спричинення травми або перелому ) – в основному призводить до одностороннього ураження кульшового суглоба;
  • первинний запальний артрит (наприклад, ревматоїдний артрит , анкілозуючий спондиліт)
  • генетична схильність;
  • вроджені хвороби кульшового суглоба та особливості розвитку (наприклад, вроджений вивих стегна, хвороба Пертеса, дисплазія кульшового суглоба);
  • дефекти кісткок;
  • ожиріння – в основному призводить до двостороннього ураження кульшового суглоба;
  • заняття, що викликають надмірні навантаження на стегна;
  • вік;
  • стать (жінка більш схильні ніж чоловіки);
  • менопауза;
  • хвороби обміну речовин та акромегалія;
  • малорухливий спосіб життя;
  • некроз голівки стегнової кістки;
  • низький рівень вітаміну D, C і K.

У 26 % випадків причини виникнення дегенеративно-дистрофічного процесу є невизначеними.

У світі прийнята класифікація будь-якої форми артрозу, заснована на результатах рентгенологічного дослідження відповідного суглоба. Створили її в 1957 р. Келлгрен і Лоуренс, а в 1987 р. вона була адаптована внаслідок розширення можливостей рентгенодіагностики.

Відтак, існує 5 ступенів коксартрозу:

0 ступінь – повна відсутність будь-яких змін на рентгенограмі;

1 ступінь – кісткові розростання (остеофіти) по краю суглоба, які неможливо інтерпретувати як артроз;

2 ступінь – виражені остеофіти, розмір суглобової щілини не змінений;

3 ступінь – виражені остеофіти, розмір суглобової щілини помірно зменшений;

4 ступінь – виражені остеофіти, суглобова щілина різко звужена, відзначаються склеротичні зміни під суглобовим хрящем (ущільнення кістки).

Симптоми коксартрозу та його діагностика

Основним симптомом будь-якої форми артрозу є біль в ураженому суглобі. Больові відчуття виникають під час:

  • механічного навантаження на суглоб, посилюються до вечора і стихають при фізичному спокої та під час сну;
  • перших кроків пацієнта, але швидко стихають, а потім поступово наростають протягом дня при тривалому навантаженні на суглоб.

Поза тим, цій патології притаманний так званий «блокадний» біль, який виникає через потрапляння у простір між суглобовими поверхнями шматочків омертвілого хряща («суглобова миша»). Біль різкий і зникає лише при зміщенні «миші». Рух в суглобі може бути заблокований. У важких випадках з’являється крепітація (хруст) в суглобі, деформація і ущільнення, обмеження рухливості суглоба, кульгавість, атрофія м’язів стегна, порушення постави, зміна ходи, аж до появи «качиної» ходи.

Ендопротезування – заміна ураженого суглоба на штучний

Тотальна заміна кульшового суглобу проводиться у 90% випадків від загальної кількості ендопротезування кульшового суглоба внаслідок кінцевої стадії остеоартрозу кульшового суглоба. Це успішний метод терапії для лікування артрозу кульшогового суглоба, коли консервативне лікування не дало результатів та є високоефективним для полегшення симптомів.

Тотальна заміна кульшового суглобу – це хірургічна процедура, під час якої обидві ушкоджені поверхні кульшового суглоба замінюються протезами. Вперше така операція проведена в 1960-х роках. У статті, опублікованій у The Lancet у 2007 році, ця операція отримала назву «Операція століття», як визнання чудових результатів, досягнутих цією операцією.

Ендопротезування кульшового суглоба, як правило, триває від 45 хвилин до 1,5 год. У складних випадках, наприклад, у разі дисплазії або наслідків травм вертлужної западини, коли доводиться виконувати пластику вертлужної западини, операція може триває 2-3 години. Профілактика інфекційних ускладнень і тромбоемболії починається в передопераційному і триває в післяопераційному періоді.

Фізична терапія

Фізична терапія відіграє головну роль у лікуванні пацієнтів з остеоартритом кульшового суглоба.

Мета – поліпшити силу, рухливість та збільшити обсяг рухів. Фізична терапія також допомагає полегшити біль і сприяє відновленню нормальних рухів та функціональних адаптацій.

Якщо було проведено ендопротезування кульшового суглобу то вже наступного дня після операції з пацієнтом починає працювати фізичний терапевт.

Метою післяопераційної реабілітації є поліпшення функціональних можливостей пацієнта (наприклад, почати мобілізацію) та поліпшення сили м’язів та обсягу рухів. У результаті основної передопераційної патології у пацієнтів може спостерігатися атрофія м’язів та втрата сили, особливо в великого та середнього  сідничних м’язів. Хоча операція дозволить вирішити проблеми суглобів, будь-яка пов’язана з цим м’язова слабкість, яка була до операції, залишатиметься і потребуватиме післяопераційної фізичної терапії. Дослідження показали, що слабкість відвідних м’язів кульшового суглоба після операції є основним ризиком, пов’язаним з нестабільністю суглобів та розхитуванням протезів.

Підготували: Лариса Дедишина, Катерина Тимрук-Скоропад

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ім'я:
Номер:
Додаткові побажання: