Вправи на розтягування у фізичній терапії - Формула руху
     

Вправи на розтягування у фізичній терапії

Вправи на розтягування традиційно використовують у програмах програму тренувань та відновлення.

Метою даних вправ є нормалізації довжини м’язів і покращення діапазону рухів у суглобах. Це не лише поліпшує функцію м’язів і суглобів, але й сприяє зменшенню ризику травматизації.

Розрізняють різні види розтягування, які мають однакову мету, але певні свої характерні риси:

  • статичне
  • динамічне
  • PNF-розтягування
  • балістичне

Статичне

Подовження м’яза відбувається із застосуванням невеликої сили та тривалого часового проміжку (зазвичай 30 сек). Статичне розтягування забезпечує розслаблення, збільшення довжини м’язів, поліпшуючи діапазон рухів, зменшуючи м’язово-суглобову скутість, а також знижує ризик гострих травм та травм м’язів. Такий розтяг підходить для всіх більшості пацієнтів.

Динамічне

Динамічне розтягування передбачає виконання контрольованого руху впродовж наявного діапазону рухів.

Динамічне розтягування передбачає поступове збільшення амплітуди шляхом послідовних рухів до досягнення кінця діапазону, тобто розтягування повторюється і прогресує. Динамічне розтягування корисно використовувати для спортивної діяльності, реабілітації та активних занять спортом.

Динамічне розтягування допомагає відновити динамічні функції та нервово-м’язовий контроль, шляхом повторення та вдосконалення руху, посилюючи руховий контроль. Динамічному розтягуванню іноді надають перевагу перед статичним при підготовці до фізичних навантажень.

Розтягування ПНФ (Proprioceptive Neuromuscular Facilitation Stretching (PNFS)

Існує безліч методів розтягування за ПНФ, всі вони використовують розтягнення м’яза до крайньої межі.

Балістичне

Балістичне розтягування складається із швидких, почергових рухів або «підстрибувань» в кінці діапазону руху; однак через підвищений ризик травмування балістичне розтягування рідше рекомендується ніж види зазначені вище.

Протипокази до розтягувань:

  • кістковий блок в кінці діапазону руху при пасивному оцінюванні,
  • неконсолідований / недавній перелом,
  • гостра травма м’яких тканин,
  • інфекція / гематома в тканинах,
  • післяхірургічне відновлення, наприклад, шкірні трансплантати, відновлення сухожиль (залежно від рекомендацій лікаря і клінічних настанов),
  • гіпермобільність,
  • відмова клієнта.

Висновки:

  • щоб збільшити діапазон руху суглобів, ефективні всі типи розтягування, хоча інколи в літературі зустрічаються думки що  розтягнення типу PNF може бути більш ефективним для короткотермінових результатів;
  • динамічне розтягування чи PNF-розтягування  рекомендується спортсменам для розминки перед змаганнями або тренуваннями оскільки статичне розтягування, впливає на здатність м’яза генерувати силові показники, що негативно може вплинути на результати чи збільшити ризик травмування;
  • статичне розтягування використовується після фізичних навантажень з метою нормалізації довжини та тонусу м’язів; такі розтягування часто використовуються фізичним терапевтом у роботі з великою кількістю клінічних проблем.

Фото автора Jonathan Borba з Pexels

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ім'я:
Номер:
Додаткові побажання: